ідейне видавництво

 

«Найбільшою містерією є слово», а справа є стихією творення…
(до 70-ліття УВС - видавництва ОУН)

     Замість вступу

     Пропагандивний напрямок займав визначне місце у діяльності ОУН. Після завершення ІІ Світової війни перед Організацією постали нові завдання у поширенні державницької думки, розвитку світоглядних ідей та інформації про національно-визвольний рух.  Саме видавнича справа стала інструментом утвердження українців, як нації борців за власне визволення. І сьогодення також ставить нові виклики для існування української держави у час перманентної загрози військової та інформаційної агресії з боку Російської Федерації.

     Значний негативний досвід у державотворенні пов’язаний із браком національної ідеї та атрофію державного мислення серед політичної еліти. Мірилом наших державних здобутків є швидше результат компромісу міжнародної політики, а не втілення виплеканих і втілених ідей нашого народу. Брак міцної ідейної спорідненості, особистої відповідальності, принциповості у досягненні цілей і особистому розвитку є ланцюгами на наших руках і ногах, грунтом для страху і малодушності.

     Марк Аврелій влучно сказав: «Найогидніший вид слабкодухості — це жалість до самого себе». Ще й досі маємо стійкий шар українського суспільства враженого малоросійством та соціальним інфантилізмом, який претендує на роль суб’єкта в українському державотворенні. Аж поки у нашому суспільстві не буде сформовано стійкої огиди до цих ознак меншовартості та втілено у практичний досвід життєдіяльності культ посвяти, перемоги і волі, до тих пір ми ходитимемо по колу, як зашорені коні, поки світова історія рухатиметься повз нас.

     Сучасні збройні війни все більше і більше є війнами ідей, інформації і пропаганди. Боротьба за уми є визначальною у сучасній політиці і міжнародних збройних конфліктах. Необхідною характеристикою сильної держави є національна ідея, інформаційна і пропагандивна політика як всередині країни, так і поза її межами. Така діяльність завжди матиме спротив: як від своїх представників т.зв. «модної ментальності», так і від ворогів державності з-за кордону.

     Тому ми маємо за честь і обов’язок продовжувати справу націєтворення, щоб більшість українців читали, вчилися, досягали особистого успіху і перемог у державному житті. Для цього була і створена УВС – «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА».

     Заснування  УВС – видавництва ОУН (Бандери)

     Бренд «УВС» є найбільш поширеним в історії українського книговидавництва. «Українська видавнича спілка» – найпопулярніша назва книгодрукарень по усьому світу, де українці провадили культурно-політичне життя. На межі ХІХ-ХХ ст. у Львові заснована Українсько-Руська Видавнича Спілка, потім – УВС, яка видавала “Літературно-науковий “Вісник”, який у 1922-1932 рр. редагував Дмитро Донцов. З 1909 р. у Вінніпезі (Канада) діє Українська Видавнича Спілка “Тризуб”. 1918 – у Харбіні (Китай), 1948-1952 – Регенсбург і Мюнхен (Німеччина). Ці українські видавництва були трибуною радикальної інтелігенції і чітко сповідували ідею самостійності України.

     Найбільш відома Українська видавнича спілка була заснована діячами ОУН(Бандери) у Лондоні, яка діяла там до часу проголошення Україною незалежності. Саме від цього видавництва і бере початок своєї історії діяльності сучасна УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА.

     Діяльність УВС у Великій Британій пов’язана із Українською Інформаційною Службою, яка у 1946 році розпочала свою діяльність із висвітлення проблеми примусової репатріації українських переміщених осіб та біженців до СРСР та інформування українців у Північній та Південній Америці про розвиток подій в Україні. УІС готувала матеріали про Україну і розсилала їх британській пресі та впливовим особам у Сполученому Королівстві.

     Найтісніше пов’язаний з діяльністю УІС був Святослав Фроляк і Василь Олеськів. Головним його співробітником був ідеолог українського націоналізму і публіцист Дмитро Донцов, який в той час таємно перебував у Лондоні, рятуючись від переслідування радянської влади. 1947 р. працював у редакції тижневика «Український Клич» (який виходив із серпня того року до березня 1948 р. заходами Організації Українських Націоналістів (бандерівців) у Великій Британії, і дописував до майже кожного числа тижневика.

Святослав Фроляк
Олеськів Василь
Донцов Дмитро
Борковський Роман

     Політичний характер діяльності УІС, вимагав відокремити її від загально громадської діяльності Союзу Українців у ВБ (СУБ), де були об’єднані люди різноманітних політичних поглядів і життєвих інтересів. Серед новоявлених діаспорян у Великій Британії визначальним стала різниця у поглядах на питання визвольного руху. Активні і безпосередні його учасники розуміли, що боротьба продовжується, а на Батьківщині продовжують гинути їх друзі, висилаються до сибірських концтаборів; боротьба має продовжуватися за усяку ціну… Інша частина була радикальною лише у бажанні якнайшвидшому переході до мирного життя, лояльного ставлення до англійських властей та боязні до будь-якої політичної діяльності.

     Члени і прихильники ОУН не могли знехтувати чи поступитися своїми принципами та ідеалами. Тому постало питання створення повноцінної друкарні для видання матеріалів ОУН та різноманітної літератури на захист інтересів українського народу, інформування про його визвольну боротьбу.

     Оскільки виконання завдань вимагало певної конспіративності, то перша друкарня знаходилася у бункері старшинського табору для військовополонених дивізії «Галичина» у Шербурн-ін-Елмет. Так розпочалося видання «Визвольного Шляху» – українського суспільно-політичного, літературного і наукового часопису-місячника Організації Українських Націоналістів (революційної). Спочатку це видання містило багато вишкільних матеріалів і призначалося виключно для членів ОУН.
Перший номер «Визвольного Шляху» побачив світ у січні 1948 року. Менше ніж за рік він здобув популярність по усіх континентах, де діяла ОУН. Одразу ж постало питання організації офіційного легального підприємства – Української Видавничої Спілки, яке було зареєстроване британськими властями 27 червня 1949 року на підставі акту про компанію УВС у 1948 році. Серед найбільш відомих засновників УВС знаходимо прізвища: Г. Драбат, Р.Борковський, В.Олеськів, В.Яворський та ін..

     На початках УВС працювало у Манчестері, а за півтора року перебралося ло Лондона. За цей час було вивчено професійних друкарів та створену повноцінну редколегію видавництва. Авторитет підприємства зростав: творчий колектив і технічні працівники УВС відповідали усім вимогам перспективного поліграфічного підприємства і задовольняв усі запити української діаспори в громадсько-політичній площині.

Лондон, Ліверпуль Роад, 200

     На марші (1953 – 1993)

     З 1953 року потенціал УВС дозволяє друкувати не тільки власні видання, а і приймати замовлення від різних українських діаспорних організацій. Вони друкують тижневик «Українська Думка» (СУБ), англомовний квартальник «The Ukrainian Review», «Наша Церква» (УГКЦ), «Відомості УАПЦ», журнали «Авангард» (СУМ), «Сурмач» (ОбВУ) та багато іншої поліграфічної продукції.

The Ukrainian Review
Сурмач
Авангард

     Видається серія «Бібліотека українського підпільника», кількадесят книг, підпільної літератури для пересилки до України. УВС друкує книги для Ліги Визволення України, Фундації ім.Ю.Клена у Канаді, д-ра П.Мірчука у США, «Українського видавництва» у Мюнхені.

     На базі УВС у Лондоні відкривається представництво «Шляху Перемоги» – громадсько-політичного тижневика ОУН(Б), редакція якого знаходилася у Мюнхені.

     За 15 років діяльності балансова вартість УВС збільшилася більш ніж у 21 раз. До такого результату, окрім засновників долучилися І.Дмитрів, д-р С.Фостун, Л.Полтава, проф. В.Держивин, Я.Стецько, князь І. Токаржевський-Карашевич, проф.В.Щербаківський. Д.Штикало, Д.Чайковський та ін.

     Серед авторів «Визвольного Шляху» і співробітників УВС знаходимо прізвища: Є.Алетіяно-Попівський, проф.В.Андрієвський, д-р М.Аркас, С.Бандера, Б.Вітошинський, єпис.Є.Бачинський, Д.Донцов, проф.Ю.Бойко, А.Кущинський, проф.Р.Єндик, д-р.М. Климишин, проф.Н.Полонська-Василенко, проф. Г.Ващенко, проф. М.Ломацький, проф.. С.Ленкавський, проф..В.Косик, акад. В.Перебийніс, проф.О.Оглобин, П.Штепа, Я.Славутич та багато інших відомих діячів культури, мистецтва та громадсько-політичної діяльності.

Ідеологічний вишкіл провідного активу ОУН під керівництвом С.Бандери в оселі Чіддінфолд(Англія, вересень 1958 р.). Сидять зліва направо: Михайло Гринюк, Ілля Дмитрів, Теодор Кудлик, Григорій Васькович, Степан Бандера, Василь Олеськів, Петро Цимбалістий

     Доречно слід згадати декілька речень з привітання Ярослава Стецька з нагоди 15-річчя «Визвольного Шляху» і «Української Видавничої Спілки» до головного редактора Григорія Драбата «ВШ» і директора видавництва Ю.Заблоцького:

     «… Ви згуртували довкола журналу низку визначних робітників пера, що мають єдину мету – служити українській культурі, науці і визвольній справі. Я завжди захоплювався Вашою відвагою публікувати статті про непопулярні справи… Ви ніколи не боялися стати на захист правди, хоч інколи і прикрої. Коли, здавалося, немає місця для захисту того чи іншого ризикованого погляду, то завжди була можливість захищати його на сторінках «Визвольного Шляху», що стояв на правдивих націоналістичних, революційних позиціях.

     Хай Бог допоможе Вам, Редакторе, і Вам, Директоре, здійснити наше спільне бажання – перенести Видавництво і «Визвольний Шлях» до нашого Золотоверхого Києва, щоб на Рідній Землі далі служити українській вільній думці та справі!».

     Флагманом продукції УВС був «Визвольний шлях», який поширювався на теренах багатьох країн, в яких мешкали громади українських емігрантів: Австралії, Австрії, Аргентини, Бельгії, Бразилії, Великої Британії, Голландії, Італії, Канади, Західної Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Франції та ін. Протягом усього часу існування «Визвольного шляху» на еміграції та в діаспорі його очолювали талановиті українські журналісти, відомі громадські і політичні діячі: Григорій Драбат (1948–1977), Степан Галамай (1977–1979) та Ілля Дмитрів (1979–1999). Не можливо оминути визначного особистого внеску М.Поврозника, проф.П.Цимбалістого, Л.Наконечного, проф. Г.Васьковича, П.Дужого та ін..

     Протягом 1948–1991 рр. у журналі друкувалися розвідки визначних українських учених, політичних діячів та відомих публіцистів. З кінця 60-х років ХХ ст. УВС систематично публікувало документи, матеріали та твори українських дисидентів- представників руху опору радянській окупаційній владі в Україні (Олеся Бердника, Богдана та Михайла Горинів, Алли Горської, Івана Дзюби, Святослава Караванського, Світлани Кириченко, Левка Лук’яненка, Валерія Марченка, Оксани Валентина Мороза, Євгена Сверстюка, Івана та Надії Світличних, Василя Симоненка, Ірини Стасів-Калинець, Василя Стуса, Степана Хмари, В’ячеслава Чорновола, Зиновія Красівського та ін.). Немало матеріалів і періодичних видань було виготовлено антирадянського «самвидаву» для поширення серед української діаспори країн Вільного Світу та для потреб Антибільшовицького Блоку Народів.

 Михайло Поврозник і Ілько Дмитрів (праворуч)

     За роки свого існування «Визвольний Шлях» залучив до співпраці понад 600 письменників, публіцистів, науковців, політиків, діячів мистецтва. Вів безкомпромісну боротьбу проти марксистсько-ленінської ідеології з позиції української державності, та християнського світогляду. Друкував програмно-політичні документи, наукові та популярні статті з усіх питань життя України та української діаспори, особливо з проблем, якими не могли займатися науковці УРСР.

     В Україні (1993 – …)

     Зі здобуттям Незалежності постало питання перенесення діяльності Української Видавничої Спілки до України та редакцій офіційних друкованих органів ОУН(Б) – «Шляху Перемоги» та «Визвольного Шляху».

     Для цього лондонську діяльність УВС об’єднали із Українською Інформаційною Службою. 1993-1996 роках в Україні розпочалася робота по утворенню підприємства «Українська Видавнича Спілка», де одними із засновників стали легендарні діячі УВС і «Визвольного шляху» з Лондону – Василь Олеськів, Ілля Дмитрів та Любомир Наконечний.

     У 1993-2016 роках Українська Видавнича Спілка значно збільшила кількість виданих книг, порівняно із діаспорним періодом – близько 300 найменувань. Протягом цього періоду видається «Визвольний Шлях» (до 2009 року), «Шлях Перемоги» та журнал СУМ для молоді «Крилаті». Серед відомих редакторів та дописувачів – народні депутати України (Г.Дем`ян, М.Ратушний, О.Медуниця та ін.), редактори Л.Йолкіна, Б.Харахаш та С.Квіт (президент НУ «Києво-Могилянська академія»у 2007-2014 рр., міністр освіти і науки України у 2014-2016 рр.), академіки А.Погрібний та В.Сергійчук, лідери ОУН(Б) А.Гайдамаха та В.Рог (головний редактор «Шляху перемоги»). У США «Шлях Перемоги» друкується під назвою «Національна Трибуна». Офіційний часопис ОУН має своїх передплатників більш ніж у 12 країнах світу.

     2014 року УВС видає книгу Ростислав Чопика”Менталітети” (збірка есеїв про феномени української ідентичності, які виражені у національному менталітеті), яка стала номінантом та лауреатом всеукраїнських книжкових рейтингів «Премія модерної есеїстки ім.Ю.Шевельова» (Український ПЕН-клуб), «ЛітАкцент року-2014», «Книжка Року-2014» (№7 у всеукраїнському топ-списку, номінація «Софія»).

     Значну частину своєї діяльності УВС приділяє благодійності. Близько 20% своїх фондів УВС направляє на розвиток муніципальних бібліотек та закладів освіти. З початком окупації територій Донбасу і Криму особлива увага приділяється ініціативам місцевих адміністрацій і громадським активістам у подоланні наслідків ворожої пропаганди.

     Втілено низку проектів із представниками української діаспори. Зокрема в Україну перевезено частину особистої бібліотеки визначних діячів національно-визвольного руху Романа Бжеського та братів Стефана і Миколи Климишиних, книгозбірню ЗУАДК (З’єднаного Україно-Американського Допомогового Комітету). За допомоги українців Європи, США та Канади видано кілька накладів книг, пов’язаних із питанням державотворення, малодосліджених і знакових сторінок національної історії.

     Видавництво стає постійним учасником книжкових заходів, ярмарків і фестивалів. У зв’язку зі зміною підприємницької суб’єктності у 2016 році перереєстровується у державних органах як «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА», директор – Ярослав Іляш.

     УВС позиціонує себе як ідейне видавництво українських націоналістів із 70-річною історією, пріоритетними напрямками якої є захист національних інтересів, сприяння історичним і суспільним дослідженням, формування соціально-відповідального суспільства, захист традиційних культурних, християнських і сімейних цінностей, протидія інформаційній війні Російської Федерації та благодійність, яка направлена на заклади освіти, звільнені території Донбасу та допомога учасникам і родинам АТО/ООС.